Свідчення очевидців про події 1932 – 1933 років щодо Голодомору в Україні

Забара Іван Якович

На той час мені було 10 років. Наша сім’я була многодітна. Так, як у батька було три сина, по закону Сталіна була наділена земля 3га. У батька був млин. Потім батька розкуркулювали забрали все: всю худобу яка була, забрали продукти, одяг. Спали на соломі, голі і босі. Батько втік, мама писала листи про амністію. Восени те що посадили заново забрали. Життя налагодилося в 1933 році коли був урожай. Батько вернувся додому, після того як прийшов лист вернули все, що забрали. Життя тоді стало полегше, получили на трудодні пшеницю. Батьки жили в Кучеряво-Володимирівці.

Сахненко Надія Іванівна

У ці роки була засуха. Був голод. Прожити одноосібно було неможливо, тож люди вступали в колгосп, здавали туди коней, інвентар, щоб у ці 1932-1933 роки не вмирати з голоду дітям, дорослим людям. Моя мама запропонувала комуністам свій будинок під дитячі ясла, у той час голодували діти не тільки простих жителів, а й комуністів. Нам пішли назустріч, відкрили в нашій хаті ясла і постачали продукти харчування, отож багато було врятовано дітей від голодної смерті. Вони й сьогодні ще живі ті колишні малюки, котрі ходили в наш дім, у організований дитсадок. Ще Микола Григорович Максименко та багато інших. На жаль я їх прізвищ не пам’ятаю. Я хочу переконливо наголосити: голод був тільки від засухи та неврожаю. Ніхто голодомор спеціально не влаштовував. Не бажаю майбутньому поколінню пережити і перенести цей жах.

Шарко Віра Микитівна

Народилась 28.05.1928. в сім’ї у нас було 3 сестер і мама. Мама ходила у колхоз збирала бавовну на трудодні. У мами був мішок як матрас, а у нас мішки ми ходили допомагати мамі. В кінці года давали гроші, а їсти хочеться. Їли калачики, кашку, конський щавель, кашку з акації. Раньше тримали вівці. І було трохи шерсті, то ту шерсть пряли і робили дорожки ці дорожки міняли на їду. Не було солі. Якщо десь щось було заховано, ховали в ямах то прийдуть і заберуть. З соняшників з головок варили мило. Мука була як опілки. Мама суржик потеребила сіллю посипала і спекла коржика всім по троху роздасть, а ми плачемо, хочемо їсти.

Біла Лідія Максимівна

Народилась 17.01.1926 в сім’ї колхозника. В сім’ї було 5 чоловік. Я була сама старша. Мама і тато обоє робили в колхозі. Я ходила теж допомагала мамі. Жили дуже бідно не було чого їсти. Голод був страшний. Їли кашку калачики, акацію, травичку їли.

Поширити через...
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin
Email this to someone
email
Print this page
Print

Інші статті

Leave a Comment