Свідчення очевидців про події 1932 – 1933 років щодо Голодомору в Україні

Забара Іван Якович

На той час мені було 10 років. Наша сім’я була многодітна. Так, як у батька було три сина, по закону Сталіна була наділена земля 3га. У батька був млин. Потім батька розкуркулювали забрали все: всю худобу яка була, забрали продукти, одяг. Спали на соломі, голі і босі. Батько втік, мама писала листи про амністію. Восени те що посадили заново забрали. Життя налагодилося в 1933 році коли був урожай. Батько вернувся додому, після того як прийшов лист вернули все, що забрали. Життя тоді стало полегше, получили на трудодні пшеницю. Батьки жили в Кучеряво-Володимирівці.

Сахненко Надія Іванівна

У ці роки була засуха. Був голод. Прожити одноосібно було неможливо, тож люди вступали в колгосп, здавали туди коней, інвентар, щоб у ці 1932-1933 роки не вмирати з голоду дітям, дорослим людям. Моя мама запропонувала комуністам свій будинок під дитячі ясла, у той час голодували діти не тільки простих жителів, а й комуністів. Нам пішли назустріч, відкрили в нашій хаті ясла і постачали продукти харчування, отож багато було врятовано дітей від голодної смерті. Вони й сьогодні ще живі ті колишні малюки, котрі ходили в наш дім, у організований дитсадок. Ще Микола Григорович Максименко та багато інших. На жаль я їх прізвищ не пам’ятаю. Я хочу переконливо наголосити: голод був тільки від засухи та неврожаю. Ніхто голодомор спеціально не влаштовував. Не бажаю майбутньому поколінню пережити і перенести цей жах.

Шарко Віра Микитівна

Народилась 28.05.1928. в сім’ї у нас було 3 сестер і мама. Мама ходила у колхоз збирала бавовну на трудодні. У мами був мішок як матрас, а у нас мішки ми ходили допомагати мамі. В кінці года давали гроші, а їсти хочеться. Їли калачики, кашку, конський щавель, кашку з акації. Раньше тримали вівці. І було трохи шерсті, то ту шерсть пряли і робили дорожки ці дорожки міняли на їду. Не було солі. Якщо десь щось було заховано, ховали в ямах то прийдуть і заберуть. З соняшників з головок варили мило. Мука була як опілки. Мама суржик потеребила сіллю посипала і спекла коржика всім по троху роздасть, а ми плачемо, хочемо їсти.

Біла Лідія Максимівна

Народилась 17.01.1926 в сім’ї колхозника. В сім’ї було 5 чоловік. Я була сама старша. Мама і тато обоє робили в колхозі. Я ходила теж допомагала мамі. Жили дуже бідно не було чого їсти. Голод був страшний. Їли кашку калачики, акацію, травичку їли.

Поширити через...
Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someonePrint this page

Інші статті

Leave a Comment