НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї, ЦЕ НЕ ЖАРТИ

Насильство в сім’ї – це не та тема, яку можна обговорювати жартома. Це тема, яка несе страх, сором, відчай. На жаль, проблема насильства, а особливо домашнього, є актуальною в нашому суспільстві. Проте, обговорювати та вирішувати цю проблему не так просто. Оскільки жертви, що потерпають від насильства в сім’ї, настільки емоційно скуті та залякані, що «виносити сміття з хати» вони просто бояться. Зазвичай, від цього явища зазнають страждань особи, які виконують різні соціальні ролі: дружини і чоловіки, батьки, діти, близькі родичі, але за статистикою найбільш незахищеними є жінки та діти.

Яке визначення має поняття «домашнє насильство»? Відтепер, під термін «домашнє насильство» підпадають усі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, вчинені між колишнім чи теперішнім подружжям чи людьми, які разом живуть чи жили, а також погрози вчинення таких діянь. Найбільш небезпечним є, звичайно, фізичне насильство: побиття, катування, зґвалтування, залишення у небезпеці, але не менш небезпечними є і психологічне та економічне насильство. Дуже важливо, що віднині дитина, яка стала свідком насильства в своїй родині, також визнається його жертвою і має право на всі відповідні соціальні, медичні, психологічні й правові послуги.

Важливим кроком у боротьбі із домашнім насильством стало прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який набрав чинності з 07 січня 2018 року. Закон передбачає жорсткіші покарання для кривдників та дозволяє нацполіції контролювати поведінку порушника, аби уникнути повторного насилля. Вперше в Україні введено кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Порушникам закону загрожує покарання у вигляді 150-240 годин громадських робіт, арешт до 6 місяців або обмеження волі до 5 років. Раніше кривдника чекала адміністративна відповідальність, штраф або затримання на 15 діб. Певний алгоритм дій мають педагоги та медики при виявленні ознак домашнього насильства або при отриманні повідомлення про вчинення насильства, а саме: освітяни повинні повідомити про ці факти службу у справах дітей та Нацполіцію не пізніше, ніж за 1 добу та організувати роботу практичного психолога або соціального педагога з постраждалими дітьми. Медики повинні повідомляти місцевій владі та Нацполіції про ушкодження, які пацієнт міг отримати через домашнє насильство, а також лікарі повинні зателефонувати ще й у службу у справах дітей. Якщо медик виявив ушкодження «кримінального характеру», він повинен скерувати постраждалого на медобстеження.

Якщо Ви стали жертвою або свідком домашнього насильства, звертайтесь до Національної поліції України за номером 102.

Поширити через...
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin
Email this to someone
email
Print this page
Print

Інші статті

Leave a Comment