ДЕНЬ СОБОРНОСТІ ЯК ФАКТ ІСТОРИЧНОЇ ЄДНОСТІ УСІХ ПОКОЛІНЬ УКРАЇНИ

Двадцяте століття залишило у спадок вершинні події минулого, які, віддаляючись, не втрачають своєї значущості та актуальності, потребуючи осмислення сконцентрованого в них історичного досвіду боротьби українства за свободу, незалежність, державність. До таких подій належить 22 січня 1919р.- день ухвали Акта злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом – Днем Соборності.

Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об’єктивні історичні. політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.

Оцінюючи тоді цю важливу подію, відомий український політичний діяч і публіцист Сергій Єфремов писав: «Того дня оформлено і затверджено акт поєднання двох досі порізнених частин України. Розпанахане, од віків переполовинене тіло національне зробило останній акт, щоб зростись не тільки духом, бо це давно вже зроблено, а й у політичних форматах».

Єдиною Україна пробула недовго: важкий економічний і воєнний стан, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Уже через кілька місяців після проголошення Возз’єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, а Закарпаття – Чехословакія.

Відомий сучасний історик України, професор Орест Субтельний так охарактеризував політичну ситуацію в державі: «У новітній історії Європи жодна країна не пережила такої всеохоплюючої анархії, такої запеклої громадянської боротьби, такого остаточного розвалу влади, яких у цей час зазнала Україна. Шість різних армій діяли на території: українська, більшовицька, біла, Антанти, польська та анархістська. Менш ніж за рік Київ п’ять разів переходив із рук в руки. Тим часом ріні уряди, яким удавалося заволодіти Києвом, скеровували свою увагу та енергію переважно на те, щоб відбити атаки ворогів. Україна стала краєм, яким було легко заволодіти, але неможливо управляти».

Проголошувати в таких більш ніж екстремальних умовах святі ідеали об’єднання двох частин України, розділеної протягом шести століть – ЗУНР, що представляла наших співвітчизників на західних землях, та УНР, яка охоплювала Україну Наддніпрянську, – було викликом самій Історії.

Тоді український народ не зміг реалізувати свій історичний шанс. У тих складних внутрішніх та зовнішньополітичних умовах об’єднання завершити не вдалося. Україна залишалася бездержавною, роз’єднаною етнічно та територіально.

Сьогодні відзначаємо 100 річницю проголошення Акта Злуки Української та Західноукраїнської народних республік.

Цей день – історичний символ об’єднання України і, водночас, загальний для всіх, непорушний національний орієнтир на майбутнє – саме суспільна, духовна і територіальна єдність України є найважливішою умовою для поступу та успіхів держави.

22 січня 1919 року на Софійській площі були проголошені великі слова: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – в одну Велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу».

У дні Соборності зливаються воєдино кілька дуже важливих для нас смислових ліній.

Це насамперед, факт територіального об’єднання наших земель у час Української Революції.

Єднання УНР і ЗУНР стало природнім доказом неминучості відродження соборного українського державного простору.

Відновлення української незалежності у 1991р., бере свій корінь якраз з цього дня і з цієї події.

Територіальна цілісність України, її унітарний і соборний характер – це не просто політико-правові категорії, а основи і гарантії вільного, заможного і безпечного життя народу України в його життєвому, прадавньому і сучасному просторі.

День Соборності чітко фіксує наш зв’язок з історичною та національною традицією.

Поширити через...
Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterShare on LinkedInEmail this to someonePrint this page

Інші статті

Leave a Comment